UFCU iBanking
Id Користувача
 Register  Browsers
 Register Business  Forgot Password
 Terms & Conditions  П/В
iBanking Послуги Дзвоніть
877-968-7828 або у найближчу філію
Become a Memebr

Contact UFCU
Balance Transfer
  • Наша Місія
  • Дирекція
  • Історія
  • Фінансовий Стан
  • Публікації

About Us


Mission Statement

Our Mission

To help our members achieve financial success by providing them with the highest level of personalized service.

Наша Місія

Допомагати нашим членам у досягненні фінансового успіху, надаючи їм найвищий рівень індивідуального професійного обслуговування.

Our Vision

Ukrainian Federal Credit Union will be the financial provider of choice for our members. We will work hard to become one of the leading Ukrainian Credit Unions in the USA. Our brand will be recognized for: Exceptional quality and value; Unparalleled service Technical experience; Great place to work, learn and share; Community outreach process that supports our common bond membership.

Наше Бачення

Українська Федеральна Кредитна Спілка має за мету стати головною фінансовою установою для наших членів. Ми працюватимемо, щоб наша установа стала одною з лідерів серед українських кредитних спілок США. Наша відмінність полягатиме в: Відмінній якості обслуговування Знаннях та досвіді Доброму місці для праці та навчання Роботі по співпраці з громадою та її підтримці

Our Values

  • Caring Culture
  • Open Communication
  • Superior Service
  • Personalized Solutions

Наші Цінності

  • Дбайливе ставлення
  • Відкрите спілкування
  • Найвищий рівень обслуговування
  • Індивідуальний підхід


About Us


Рада Директорів


  • Василь Корнило - президент
  • Ярослав Фатяк - віце-президент
  • Ярослав Кірик - віце-президент
  • РічардГерріс - секретар
  • Барбара Гутьєррес - скарбник
  • Богдан Захарчишин - помічник скарбника
  • Тамара Денисенко - член ради директорів
Василь Корнило Ярослав Фатяк Ярослав Кірик Річард Герріс
Василь Корнило Ярослав Фатяк Ярослав Кірик Річард Герріс
Барбара Гутьєррес Богдан Захарчишин Тамара Денисенко  
Барбара Гутьєррес Богдан Захарчишин Тамара Денисенко


Контрольна Комісія

  • Д-р. Євген Лилак - Голова контрольної комісії
  • Барбара Гутьєррес -член контрольної комісії
  • ВасильГрицюта-член контрольної комісії
Д-р. Євген Лилак
Д-р. Євген Лилак


Виконавчі Директори

  • Олег Лебедько - головний виконавчий директор
  • Роман Омецінський - головний фінансовий директор
  • Таня Дашкевич - головний операційний директор
  • Леся Хвесик – менеджер відділу позик
Олег Лебедько Роман Омецінський Таня Дашкевич Леся Хвесик
Олег Лебедько Роман Омецінський Таня Дашкевич Леся Хвесик

About Us


Америка 50-х та Українці

     Пам'ять – це мідна дошка, вкрита буквами, які час непомітно згладжує, якщо іноді їх не поновляти різцем.

     Джон Локк


     Кажуть, що людська пам'ять вічна, бо здатна тримати в собі події, факти, мілкі подробиці з життя окремої людини, світлі і трагічні сторінки історії народу, його близьке і далеке минуле. Ця унікальна особливість пам'яті, за висловом відомого англійського філософа Джона Локка, є наслідком наших спогадів про минуле, які передаються з вуст в уста, або лягають рівними рядками літер на папері. Сьогодні ці рядки розкажуть нам дещо з того, що відбувалося в 50-ті роки минулого століття у Сполучених Штатах Америки, бо саме на цей час, як ми вже зазначали раніше, припадають перші кроки становлення Української Федеральної Кредитної Спілки, заснованої українськими іммігрантами тут, в Америці, в місті Рочестері штату Нью-Йорк, далеко від рідного краю.

      За загальним визнанням, 50-ті роки минулого століття стали для людства часом глобальних змін у політиці держав, економіці, культурі, а головне, свідомості людей. Відгриміли дві спустошливі війни, в які були втягнуті провідні держави світу. Вперше за всю історію вони охопили всю земну кулю, тому і назву дістали світових воєн. Після закінчення Першої світової не пройшло і пів-століття, як спалахнула Друга світова війна. У її полум'я було втягнуто понад 60 країн, близько 110 мільйонів громадян було призвано на військову службу. Друга світова забрала понад 50 мільйонів життів. Саме під час цих воєн світ випробував на собі страхітливу силу хімічної та неймовірно руйнівну силу ядерної зброї.

      Але тепер за вікном 50-ті. І події першої половини ХХ століття все далі відходять у минуле. Світ здається мирним і спокійним, принаймні тут, в Сполучених Штатах, територія яких, на щастя, не підпала нападу, крім Гавайських островів. Ніхто вже не турбується про війну, про те, як прогодувати дітей і мати дах над головою, бо кожен має роботу, а економіка з кожним днем йде догори. Фундаментальні відкриття у науці, розвиток нових технологій, досягнення у медицині і біології; швидке зростання життєвого рівня, нова мода, нова культура і, навіть, радикальні зміни цивільного права, – все це відбувалося у 50-х роках. «Велика депресія зі всіма її кошмарами врешті решт обернулася безпрецедентним за всю історію людства масовим процвітанням 50-х років».

      50-ті роки стали одним з найвизначніших десятиліть в історії Сполучених Штатів. Після Другої світової війни економіка країни потужно запрацювала на потреби населення. Американці здолали рівень нових життєвих стандартів. Виробляючи близько половини загальної кількості товарів у світі, тепер майже 60% американців могли відносити себе до середнього класу. Бідних у країні було менше, ніж багатих і людей середнього достатку разом узятих. Малі бізнеси переростали в корпорації. Давався взнаки технологічний прогрес. Кожна американська сім'я середнього достатку придбала телевізор. Телебачення кардинально змінило світосприйняття, культуру, значною мірою вплинуло на політику, примусило власників газет і радіо працювати в умовах жорсткої конкуренції. Щоправда, воно було ще чорно-білим, але між ним та «бебі-бумерами» встановилися міцні взаємовідносини. Фундаментальні досягнення в медицині дали можливість зробити щасливішим життя мільйонів людей. Винайдена вакцина проти поліомієліту, що вбивав тисячі людей по всій країні, дозволила втілити в життя нові підходи в лікуванні подібних хвороб. Виявилось, що хворобу краще попередити, ніж лікувати. 

      На початку 50-х ізоляція і расизм все ще були частиною американської дійсності, але зміни вже назрівали і в 1954-му році Верховний Суд США визнає ізоляцію за расовою ознакою у публічних школах неконституційною дією, а відмова Рози Паркс у 1955-му році поступитися місцем в автобусі білому чоловіку стала початком змін у сфері цивільного права, які зробили білих і афроамериканців рівними перед законом. Відтепер Сполучені Штати ставали країною рівних можливостей для кожного.

      Повставала з руїн і стара виснажена війною Європа, що позитивно позначалося і на США. Відновлювались відносини, зокрема, з Парижем. І хоча домашні обов'язки в сім'ї покладалися здебільшого на плечі жінок, а сімейний бюджет формували чоловіки, – це не завадило світовому законодавцю моди повернутися на американський континент і оволодіти частиною бюджету американської сім'ї, піднімаючи настрій жінкам. Робочий ринок зосереджувався головним чином в індустрії та сільському господарстві, хоча багато чоловіків працювали в якості "білих комірців". Потреба в офісних працівниках зростала, тому для жінок з'являлася можливість знайти роботу поза межами свого будинку.

      Життя надихало, давало надію на краще майбутнє, але лише неуважному оку воно могло здаватись безхмарним і спокійним. Людство зустрілось з новим феноменом, – холодної війни, що розгорнулася між двома системи протилежних світоглядів. Як наслідок, 4 квітня 1949 року було створено Організацію Північно-Атлантичного договору, НАТО або Північно-Атлантичний Альянс. Сполучені Штати стали одним із засновників Альянсу поряд з такими країнами, як Бельгія, Великобританія, Данія, Франція, Нідерланди, Ісландія, Канада, Люксембург, Норвегія, Португалія та Італія. НАТО було створене, як система колективної оборони у відповідь на можливий напад з боку зовнішньої сторони. У відповідь і на противагу НАТО з ініціативи СРСР у 1955-му році створюється так званий Варшавський договір. До нього увійшли Албанія, Болгарія, Угорщина, Німецька Демократична Республіка, Польща, Румунія і, звичайно, СРСР. Конфронтація між НАТО та країнами Варшавського договору сформувала упереджене ставлення населення України до цілей і діяльності НАТО.

      Перші промені потепління у відносинах двох систем з'явилися за часів президентсва Двайта Ейзенгавера (1953-1961). Військовий командир американських збройних сил в Європі, Ейзенгауер протягом двох своїх президентських термінів зумів зменшити напруження у холодній війні, досягнувши перемир'я в Кореї в 1953-му, хоча до дійсного покращення відносин між США та СРСР було ще далеко, – попереду людство очікувала Карибська криза – надзвичайно напружене протистояння між Радянським Союзом і Сполученими Штатами щодо розміщення Радянським Союзом ядерних ракет на Кубі у жовтні 1962 року. Смерть Сталіна помітно змінила відносини між двома світовими державами, які на той час вже володіли водневими бомбами. Після зустрічі в Женеві в 1955 році відносини між США та СРСР стали теплішати. Прихильник помірних дій у політиці, Ейзенгауер, залишаючи свій офіс, сказав: «Америка сьогодні є найсильнішою, найвпливовішою та найпродуктивнішою нацією у світі». У себе ж вдома Ейзенгауер притримувався політики «збалансованого бюджету» і вважав, що в «країні не повинно бути громадян другого класу». Тому, більшість американців довіряли своєму уряду і вірили у чесність своїх політиків. Суспільство переживало економічний і соціальний розвиток, і нові ідеї процвітання і успіху, такі жаданні для американських сімей, набували реальних форм. Але... але було те, чого всеж-таки американці, скажімо прямо, боялися. Як писали ще в 1848-му році у своєму «Маніфесті комуністичної партії» теоретики і засновники комунізму К. Маркс і Ф. Енгельс: "привид бродить по Європі – привид комунізму". Тепер, після закінчення Другої світової привид комунізму заволодів частиною Європи і перекинувся в Азію. Створення НАТО і є, власне, свідченням страху перед розповсюдженням комунізму. А що ж робили тисячі українців, які потрапили до Сполучених Штатів і були змушені розбудовувати своє життя в нових, незвичних для них умовах? Чому саме змушені і, причому, змушені емігрувати за кордон? Тому що, не від доброго життя полишали вони свою рідну землю. Від добра добра не шукають, – каже народна мудрість. Тому що, більшість з них, якщо і не всі, мріяли повернутися в Україну, але не мали такої можливості. Ні, очевидно, фізична можливість повернення додому була, і грошей можна було підзбирати на проїзд, та і не лише на це. Але, не могли вони повернутись, бо розуміли, що будуть згноєні у концентраційних таборах Сибіру, на будівництвах Біломор-каналу та інших масштабних проектах ХХ століття в СРСР.

      Песимізм – поняття, яке не знає національних та расових відмінностей. Воно властиве всім людям. Якщо песимізм, до певної міри, і охопив американське суспільство, то це сталося в 50-х роках, незважаючи на ріст в економіці, саме через загрозу розповсюдження комунізму у світі. Песимізм же українців, які приїхали до Америки з України на початку ХХ століття, тобто після революції в Росії, а також з Німеччини після Другої світової війни, з таборів інтернованих осіб, мав своє особливе підгрунтя, а саме: неможливість повернення через названі вище причини. А тому, їм не залишалося робити нічого іншого, як спробувати призвичаїтись до життя в умовах американської дійсності. І необхідно надати належну пошану нашим людям. Бо не згинули вони, незважаючи на те, що одним із серйозних бар'єрів на їхньому шляху було, найперше, незнання англійської мови. Більше того, вони виплекали і втілили в життя ідею створення фінансового кооперативу. Чомусь це зробили саме українці. Можливо тут спрацював інстинкт самовиживання, який виробився у них через роки переслідувань, репресій і гонінь, а, можливо, далася взнаки споконвічна українська наполегливість у досягненні мети та притаманна українцям працелюбність, яку вони виховали в собі, займаючись з давніх давен землеробством. Так, вони втратили надію на повернення на рідну землю, але не втратили загальнолюдської надії на життя. І це спрацювало.

      В наступних випусках Кооперативної Думки ми продовжимо знайомити читачів з досягненнями Кредитівки, а також розповідь про наступні десятиріччя її роботи аж до нашого часу.

Володимир Кунець,
доктор фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Національної Академії Наук України

Тамара Денисенко,
Генеральний Виконавчий директор Української Федеральної Кредитної Спілки Олександр Василенко,
менеджер філії Української Федеральної Кредитної Спілки у м. Сакраменто


1953 - Our Beginnings - Eight members signed the federal charter to start the Rochester Ukrainian Federal Credit Union. On July 19, 1953 twenty others attended the first member meeting in the Ukrainian Civic Center, 831 Joseph Ave. Rochester, NY. RUFCU was initially organized to serve members of the Ukrainian National Association (UNA) and the Ukrainian Fraternal Association (UFA).

1955 - The credit union had 200 members, $27,000 in savings accounts and had extended $23,000 in loans. A quarterly newsletter called the Credit Union Bulletin was born to aid in communicating with the membership.

1963 - The credit union celebrated its 10th Anniversary with a membership of 1,100 and $800,000 in assets.

1970 - The Credit Union Bulletin went through a transformation in its format and content and its name was changed to the Credit Union Opinion.

1987 - Our New Home - A major milestone was achieved when the Rochester Ukrainian FCU leadership purchased and remodeled a former health spa facility at 824 Ridge Road East in Irondequoit, NY to serve as the credit union's new facility.

1989 - The Rochester Ukrainian Federal Credit Union began publishing a informational newsletter called the RUFCU News as an additional way of keeping members informed about credit union services and special offers.

1998 - The credit union celebrated its 45th anniversary with almost 6,000 members, and assets exceeding $58 million.

2000 - The Rochester Ukrainian Federal Credit Union joined the Rochester Ukrainian-American community in celebrating 100 years of the first arrival of Ukrainian immigrants to the area.

2001- The Capital District branch of the Rochester Ukrainian Federal Credit Union officially opened its doors at 1828 Third Avenue in Watervliet, New York on May 12, 2001.

2003 - Our New Name - As the Rochester Ukrainian FCU grew and expanded its services to other geographic locations coast-to-coast to include branches in Albany, NY and Sacramento, CA and the pending merger with Selfreliance Syracuse FCU, the credit union leadership determined that the new name "Ukrainian Federal Credit Union" would better reflect the national scope of the multi-branch credit union. That same year the credit union celebrated 50 years of service to its members.

2004 - A merger between the Ukrainian Self Reliance Syracuse Federal Credit Union and the Ukrainian Federal Credit Union added over 1900 members and over $16,900,000 in assets.

2005 - The Ukrainian Fraternal FCU in Boston, Massachusetts merged with UFCU as of March 1, 2005. Ukrainian FCU assets exceeded $120 million with membership of 15,000 members.

2007 - December 1, UFCU upgraded the computer system. Membership grew to over 16,800 and assets exceeded $130 million.

2008 –  Celebrating  UFCU`s  55th anniversary!

About Us

About Us









































   Download UFCU Mobile App

- Deposit checks
- View balances
- Make transfers
- Pay bills
Member Cellular Discounts with Sprint We've Streamlined How Members Can Claim Their Complimentary AD&D Coverage. It's Fast, Easy And Online. Get Started.
Facebook Facebook Facebook Twitter LinkedIn